За останні 11 років система автоматичного обміну фінансовою інформацією між країнами G20 та ОЕСР виявила наявність понад 84 мільйонів офшорних рахунків з сумарним балансом понад 10 трильйонів доларів США. Ці кошти — це переважно приховані корпоративні прибутки, які були "делікатно" виведені за межі юрисдикцій, де реально здійснювалася діяльність, щоб уникнути оподаткування.
Як корпорації ухиляються від податків?
- Виплати відсотків за внутрішніми кредитами
- Роялті за використання брендів, патентів чи технологій
- Трансфертне ціноутворення
- Перенесення доданої вартості від виробника до посередників
Податкова конкуренція: хто виграє?
Незважаючи на те, що середні ставки корпоративного оподаткування в країнах ОЕСР за останнє десятиліття знизилися з 33% до 26%, багато корпорацій продовжують шукати ще більш вигідні умови. Наприклад:
- Бермуди — 0% податку на прибуток.
- ОАЕ — до 9% (а в деяких зонах — 0%).
- США — 21% (після реформи 2017 року).
- Японія — 30%.
Для великих корпорацій ці різниці в ставках стають стимулом для масштабного трансферу прибутків. Результат — нesправедлива податкова нерівність: звичайний працівник може платити податок на рівні 20–30%, тоді як такі гіганти, як Amazon, інколи виплачують 0% податку на прибуток у США — навіть при мільярдних прибутках.
Чи спрацювала реформа США?
У 2018 році США ввели податкову реформу, знизивши корпоративну ставку з 35% до 21%, щоб зробити країну більш привабливою для бізнесу і повернути капітал із закордону. Проте ефект виявився обмеженим:
- 26 компаній із списку Fortune 500 не сплатили жодного цента податку на прибуток протягом п’яти років поспіль (2018–2022).
- Інші великі корпорації платили в середньому менше 12%, хоча офіційна ставка — 21%.
Це свідчить про те, що навіть зниження ставки не зупинило використання офшорних схем — корпорації просто адаптували механізми ухилення.
Глобальна ставка: нова ідея США
Нова адміністрація США запропонувала встановити 21% як глобальну мінімальну корпоративну ставку, щоб припинити "податкову гонку донизу" між країнами. Мета — усунути стимули для виведення прибутків у офшори і забезпечити справедливіші умови конкуренції.
Однак перспективи цієї ініціативи поки туманні. Її обговорюють на рівні міністрів фінансів G7, зустріч яких запланована на початок червня. Проте домовитися складно — багато країн залежать від низьких податків як інструменту для приваблення інвестицій (наприклад, Ірландія, Сінгапур, Швейцарія).
Проблема цифрових платформ
Особливо гостро стоїть питання оподаткування цифрових послуг — Google, Facebook (Meta), TikTok, Amazon Web Services тощо. Тут виникає фундаментальне питання:
Де створюється вартість?
Ці компанії не мають фізичного присутності в багатьох країнах, але отримують прибуток від мільйонів користувачів, чиї дані, увага та поведінка формують їхню бізнес-модель. Чи справедливо, що прибуток від українських чи індійських користувачів оподатковується в Ірландії чи на Мальті?
Можливі рішення
- Податок на цифрові послуги (Digital Services Tax, DST)
- Ліцензійні збори за доступ до національних ринків
- Атрибуція прибутку за місцем користувача
Але якщо кожна країна почне вводити свої правила односторонньо, це загрожує торговельним конфліктам — як вже було між США та ЄС через DST.
Що це означає для України?
Україна поки не має потужного регуляторного важеля для впливу на глобальні цифрові корпорації. Але зростання цифрової економії та тіньовий оборот коштів у цій сфері ставлять гостре питання:
Якщо не буде чітких міжнародних правил, українські користувачі й далі будуть створювати вартість для іноземних платформ — а податки з цієї вартості платитимуться десь у Ірландії чи на Кайманах.
Без участі в глобальних узгодженнях та модернізації податкової політики Україна ризикує втратити ще більше податкових надходжень. І навіть більше — все більше економіки буде "в тіні", де держава не бачить, не контролює і не оподатковує.