Зараз на Землі проживає близько 7,77 мільярда людей, і ця цифра постійно зростає — щосекунди на планеті з’являються ще 2,6 нових жителів. Населення розподілене дуже нерівномірно: 35% усіх людей живуть лише в двох країнах — Китаї та Індії. Якщо взяти десятеро людей, то шестеро з них будуть азіатами, що свідчить про домінування Азії в глобальній демографії. Ще 15% населення планети проживає в Африці, регіоні з найвищими темпами приросту населення. При цьому так званих *«білих європейців»* у світі залишилося менше 10% — це важливе нагадування про те, що уявлення про домінування європеоїдної раси в глобальному масшабі є глибоко помилковим.
Світ поділений на 195 офіційно визнаних незалежних держав, серед яких 27 країн досі зберігають монархію — від Великої Британії до Японії. Крім того, існує ще близько 70 територій, які не є повноцінними державами: це колонії, окуповані землі чи самопроголошені утворення, такі як Сектор Газа чи окупована Росією так звана «ДНР». Мовна картина світу теж досить різноманітна: 17% людей володіють англійською мовою, а 15% — китайською (мандарином), що робить ці мови найпоширенішими у світі.
Зайнятість населення розподіляється майже порівну між трьома секторами економіки: третина людей працює в сільському господарстві, чверть — у промисловості та виробництві, а решта — у сфері послуг. Проту залишаються серйозні проблеми: 14% дорослого населення планети не володіють грамотою, а 9% людей регулярно страждають від голоду. Незважаючи на науковий прогрес і зростання багатства, у світі налічується 80 мільйонів біженців — людей, які були змушені покинути свої домівки через війни, переслідування чи екологічні катастрофи. Ще більш шокуючим є факт: понад 20 мільйонів людей у світі живуть у стані сучасного рабства — це експлуатація, торгівля людьми, примусова праця. Таке, на жаль, досі існує.
Світовий валовий внутрішній продукт (ВВП) перевищує 85 трильйонів доларів США, але це багатство розподілене надзвичайно несправедливо. Країни поділяються на *розвинені* та *що розвиваються*, хоча ця класифікація все частіше викликає сумніви. Наприклад, Бурунді, одна з найбідніших країн світу, має ВВП на душу населення лише 760 доларів на рік, тоді як Люксембург — понад 118 тисяч доларів. Така розривка свідчить: навіть у разі ідеального розподілу ресурсів, Земля просто не в змозі забезпечити всіх людей життям на рівні західних стандартів — природних ресурсів для цього не вистачає.
Експерти вважають, що оптимальна чисельність населення для планети становить близько 3 мільярдів людей. Перевищення цієї межі призводить до загострення глобальних проблем: голоду, епідемій, виснаження природних ресурсів, забруднення довкілля, змін клімату. Проту є й позитивні тенденції: темпи зростання населення уповільнюються, і, за прогнозами, найближчим часом світ наблизиться до піку чисельності, після чого очікується стійкий демографічний спад. Цікаво, що цей процес почався ѳще до пандемії COVID-19, хоча вона, ймовірно, прискорила певні зміни.
Наразі висока народжуваність (4–5 дітей на сім’ю) зберігається лише в окремих регіонах, переважно в Центральній Африці. У більшості інших країн — від Індії до країн Латинської Америки — спостерігається чітка тенденція до зниження народжуваності, яке супроводжується зростанням рівня освіти, особливо серед жінок, та обмеженням доступу до ресурсів. Це свідчить про те, що багато країн повторюють демографічний шлях, який раніше пройшли розвинені держави: зниження смертності, потім — спад народжуваності.
Однак виникає нова глобальна проблема: світова економіка побудована на постійному зростанні — зростанні попиту, виробництва, кількості споживачів і робочої сили. Але зараз, коли населення старіє, а кількість працездатних людей скорочується, на одного працюючого припадає все більше літніх людей, які потребують підтримки. У той же час купівельна спроможність суспільства може знижуватися. Наразі невідомо, як економіка впорається з цим викликом — адже система, яка існувала на зростанні, може не витримати стагнації чи скорочення.